РЕЛЕВАНТНІСТЬ АБО НЕРЕЛЕВАНТНІСТЬ «МАЛИХ» ПАРТІЙ: ТЕОРЕТИЗАЦІЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИЯВИ

Анотація

У статті структуровано та систематизовано підходи із приводу розуміння феномена «малих» партій, на цій підставі теоретизовано та схарактеризовано особливості і вияви їхньої релевантності або нерелевантності. Відповідно, дослідження актуалізоване спробою відповісти на важливе для теорії партійних систем теоретико-методологічне запитання про те, чи «малі» партії можуть бути релевантними або ж, на противагу, повинні трактуватись лише як маргінальні, зокрема залежно від їхнього розуміння, і чи здатні вони впорядковувати розмаїті форми міжпартійної змагальності на різних рівнях політики й урядування. У результаті аргументовано, що в політичній науці і досі не вироблено консолідованої позиції з приводу означення сутності та розуміння параметрів, особливостей і рамок релевантності «малих» партій. Адже з одного боку (залежно від контексту та підходу до визначення), деякі «малі» партії здатні структурувати партійні системи, а деякі – зовсім ні. З іншого ж боку, атрибут релевантності слугує бар’єром для виділення або невиділення «малих» партій. Водночас загалом констатовано, що релевантність або нерелевантність «малих» партій – це не лише атрибут партійної системи, а характеристика окремих партій на різних рівнях та стадіях їхнього життєвого циклу. Відтак вмотивовано, що «малі» партії можуть бути як релевантними, так і нерелевантними, однак нерелевантні «малі» партії все-таки можуть бути наділені (хоч це і не обов’язково) потенціалом релевантності. Це трапляється тоді, коли «малі» партії здатні мобілізувати електорат із приводу нових соціополітичних поділів і політичних ідентичностей, а тому і коригувати поведінку та ідеологічно-політичне позиціонування всіх інших, передусім основних та системних, партій, тобто тактику і напрям міжпартійної змагальності у тій чи іншій партійній системі.