ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕНЕДЖЕРІВ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2020.9(54).13

Ключові слова:

емоційне вигорання, тривожність, невротизація, стрес, менеджери комерційних організацій, професійна деформація.

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування поняття «емоційне вигорання», висвітлено його симптоми. Емоційне вигорання представляє собою стан емоційного, психічного, фізичного виснаження, що розвивається як результат хронічного стресу, викликаного власною роботою, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію особистісних досягнень. Розкрито причини та особливості прояву емоційного вигорання. Виділено основні групи факторів, які зумовлюють виникнення синдрому емоційного вигорання: особистісний, рольовий, організаційний. Виявлено фази формування синдрому емоційного вигорання у менеджерів комерційних організацій: фаза напруження, фаза резистенції, фаза виснаження. Домінуючими симптомами вигорання у фазі напруження є: незадоволення собою, своєю професією, посадою, конкретними обов’язками; у фазі резистенції – симптом неадекватного вибіркового емоційного реагування та симптом редукції професійних обов’язків; у фазі виснаження – симптоми емоційного дефіциту, емоційної відчуженості та деперсоналізації.
В дослідженні визначено, що менеджери комерційних організацій застосовують переважно механізми психологічного захисту як раціоналізація та проекція. Виявляють схильність до приписування власних негативних почуттів, переживань, намірів, бажань іншим людям. Шукають переконливі докази, виправдування для пояснення своїх дій і бажань, які є недостатньо схвалюваними. Це спроби досліджуваних довести, що їх поведінка є раціональною і виправданою, а тому соціально схваленою, вона допомагає розв’язувати конфліктні ситуації або долати труднощі на шляху до досягнення мети, уникаючи надмірні емоційні хвилювання. Майже половина респондентів із загальної вибірки досліджуваних мають середній рівень тривожності та невротизації. Відчувають постійно зниження настрою, хвилювання, занепокоєння, швидку стомлюваність, слабкість, незадоволення своїх потреб і бажань, невизначеність у майбутньому.  Встановлено статистично значущий позитивний взаємозв’язок між проявами синдрому емоційного вигорання та рівнем тривожності й невротизації у менеджерів комерційних організацій. Зазначено, що для запобігання синдрому емоційного вигорання у менеджерів комерційних організацій буде сприяти розробка відповідної психокорекційної програми.

Література

  1. Бойко, В. (2003). Синдром эмоционального «выгорания» в профессиональном общении. Санкт-Петербург.
  2. Величковская, С.Б. (2005). Зависимость возникновения и развития стресса от факторов профессиональной деятельности педагогов. (Дисс. канд. психол. наук). Москва.
  3. Водопьянова, Н., & Старченкова, Е. (2008). Синдром выгорания: диагностика и профилактика. Санкт-Петербург.
  4. Грабе, М. (2008). Синдром выгорания – болезнь нашего времени. Почему люди выгорают и что можно против этого предпринять. Санкт-Петербург: Речь.
  5. Зеер, Э.Ф. (2005). Психология профессий. Москва: Академический проект.
  6. Карамушка, Л.М., & Зайчикова, Т.В. (2006). Проблема синдрому «професійного вигорання» в педагогічній діяльності в зарубіжній та вітчизняній психології. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 1, 210-217.
  7. Кочюнас, Р. (1990). Основы психологического консультирования. Москва: Академический проект.
  8. Леонтьева, А.Б., & Качина, А.А. (2006). Особенности синдрома профессионального стресса у менеджеров разного должностного статуса. Психология психических состояний, 6, 250-273.
  9. Никифоров, Г.С. (2002). Психология здоровья. Санкт-Петербург: Речь.
  10. Орел, В. (2001). Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования. Психологический журнал, 22 (1), 90-101.
  11. Селье, Г. (1982). Стресс без дистресса. Москва: Прогресс.
  12. Hobfoll, (2001). «The Influence of culture, community, and the nested-self in the stress process: Advancing conservation of resources theory». Applied Psychology, 50 (2), 337-421. https://doi.org/10.1111/1464-0597.00062
  13. Jurado, M., Pérez-Fuentes С., Linares, G., Márquez, S., &. Martínez, M. (2018). «Burnout risk and protection factors in certified nursing aides». International Journal of Environmental Research and Public Health, 15 (6), https://doi.org/10.3390/ijerph15061116
  14. Jurado, M., & Pérez-Fuentes, С. (2019). Burnout, perceived efficacy, and job satisfaction: Perception of the educational context in high school teachers. BioMed Research International, 3, 1-10. https://doi.org/10.1155/2019/1021408.
  15. Maslach C., Schaufeli W., & Leiter, M. (2001). Job Burnout. Annual Review of Psychology, 52, 397-422.
  16. Mérida-López, S., & Extremera, (2017). Emotional intelligence and teacher burnout: A systematic review. International Journal of Educational Research, 85, 121-130. https://doi.org/10.1016/j.ijer.2017.07.006
  17. Ventura, M., Salanova, M., & Llorens, S. (2015). «Professional self-efficacy as a predictor of burnout and engagement: The role of challenge and hindrance demands». The Journal of Psychology: Interdisciplinary and Applied, 149 (3), 277- 302. https://doi.org/10.1080/00223980.2013.876380

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-02-27