ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПОСИЛЕННЯ ПРОЯВІВ ТРИВОГИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті наголошено актуальність проблеми формування емоційної сфери дошкільників, а, також, запобігання чи корекції негативних її проявів, зокрема, й проявів тривоги. Розкрито сутність тривоги як емоційного стану (переживання емоційного дискомфорту, пов’язаного з очікуванням неблагополуччя) та особистісної властивості (підвищеної схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій). Проаналізовано підходи вчених до чинників дитячої тривоги та виокремлено найбільш поширені серед них пояснення тривожної поведінки дошкільників: 1) тривожність в дітей прямо пропорційна комфортності / стресовості життєвої ситуації; 2) тривожність дитини посилює постійне очікування можливих негативних наслідків (фізичного дискомфорту, болю, покарання, приниження) від якогось реального чи уявного впливу, ситуації, дії, людини тощо; 3) тривожність дітей тісно пов’язана з деструктивністю та нестабільністю поведінки і виховних впливів батьків, особливо матері; 4) наявність у анамнезі батьків, здебільшого матері, тривожних розладів може провокувати невиправдану тривожність у дітей; 5) порушення нейропсихологічної та нейрофізіологічної регуляції є віковою особливістю дошкільників та чинником їхньої тривожності. За допомогою комплексу емпіричних методів (проєктивні методи, тестування, анкетування, метод самооцінки) досліджено рівень та особливості прояву тривоги (тривожності як особистісної риси) в дітей старшого дошкільного віку. З’ясовано, що стан з тривожністю в дітей дошкільного віку не критичний, однак є відносно стійка частка дітей (17,5%), які мають за різними показниками високі прояви тривожності. Виявлено значущі кореляційні зв’язки між поведінковими проявами тривожності в дітей, рівнем їхнього психічного напруження та неадекватною самооцінкою. Констатовано, що не всі батьки готові прийняти інформацію про наявність у дитини проявів тривоги, а вихователі часто не вважають її свідченням проблемного розвитку дошкільника. У разі відсутності вчасної психопрофілактичної та психокорекційної роботи ці прояви можуть закріпитися та перерости у серйозні тривожні розлади.

Література

1. Богрова, Х.Б. (2017). Аналіз теоретико-емпіричних досліджень просодичного компоненту мовлення та індивідуально-психологічних особливостей дітей дошкільного віку. Психолінгвістика, 21(1), 12-23. Режим доступу : https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/38
2. Валявко, С.М. (2014). Эмоциональные переживания в ситуации речевого общения у старших дошкольников с нарушениями речевого развития. Системная психология и социология: Всероссийское периодическое издание, научно-практический журнал, 2(10), Режим доступа : http://systempsychology.ru/journal/2014_10/190-valyavko-s-m-emocionalnye-perezhivaniya-v-situacii-rechevogo-obscheniya-u-starshih-doshkolnikov-s-narusheniyami-rechevogo-razvitiya.html
3. Горбатих, В.В. (2019). Індивідуальні особливості самоставлення старшого дошкільника в структурі життєвих орієнтацій (Дис. канд. психол. наук). Київ.
4. Депутат, Н.І. (2011). Передумови виникнення тривожності у дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. Педагогічна освіта: теорія і практика, 8, 390-395. Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppo_2011_8_69
5. Дмитріюк, Н.С. (2015). Проблема тривожності у старших дошкільників: деякі емпіричні кореляти та індикатори. Актуальні проблеми психології, 10(27), 133-143. Режим доступу : http://appsychology.org.ua/data/jrn/v10/i27/14.pdf
6. Захаров, А. (1982). Психотерапия неврозов у детей и подростков. Москва.
7. Козлюк, О.А., & Руденко, Н.М. (2017). Особливості розвитку тривожності дошкільників у системі дитячо-батьківських взаємин. Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, 36, 131-145. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2017-36.%p
8. Кононко, О.Л. (1998). Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). Київ : Освіта.
9. Костина, Л.М. (2007). Лонгитюдное исследование эффективности психологической коррекции детской тревожности. Ученые записки Санкт-Петербургского государственного университета психологии и социальной работы, 2, 37-40.
10. Лаврентьєва, Г.П., & Титаренко, Т.М. (1993). Практична психологія для вихователів. Київ : ВІПОЛ.
11. Михайлов, Б.В., & Колеснік, Н.М. (2016). Модифікація тесту тривожності Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен (Методика «Обери потрібне обличчя») для поглибленого дослідження тривожності у дітей дошкільного віку. Чоловіче здоров’я, гендерна та психосоматична медицина. Український журнал, 2(04), 41-48. Режим доступу :  http://ujmh.org/?op=1&z=46&i=6
12. Міщенко, М.П., & Хавіна, І.В. (2017). Психологічні особливості страхів і тривожності у дітей дошкільного віку. О.Г. Романовський (Ред.), Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Психолого-педагогічні аспекти формування управлінського потенціалу сучасної молоді: теорія і практика», (21 жовтня 2016 р.). (Вип. 46 (50), с. 18-31). Харків: НТУ «ХПІ». Режим доступу : http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/29201/1/Elita_2017_46_Mishchenko_Psykholohichni.pdf
13. Пасічніченко, А.В. (2012). Особливості тривожності дітей дошкільного віку. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія, 49, 93-95. Режим доступу : http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/10474
14. Прихожан, А.М. (2009). Психология тревожности: дошкольный и школьный возраст. Санкт-Петербург : Питер.
15. Ставицька, С.О. (1998). Психолого-педагогічні умови подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ.
16. Томчук, С.М., & Томчук, М.І. (2018). Психологія тривоги, страху та агресії особистості в освітньому процесі (Монографія). Вінниця: КВНЗ «ВАНО».
17. Шайда, Н.П., & Остополець, І.Ю. (2007). Феномен емоційної кризи дітей 6-7 років. Проблеми екстремальної та кризової психології, 2, 283-291. Режим доступу: http://nuczu.edu.ua/sciencearchive/ProblemsOfExtremeAndCrisis
    Psychology/vol2/34.pdf
18. Ale, Ch.M., Chorney D.B., Brice, Ch.S., & Morris, T.L. (2010). Facial affect recognition and social anxiety in preschool children. Early Child Development and Care, 180 (10), 1349-1359. https://doi.org/10.1080/03004430903059318
19. Alkozei, A., Cooper, P.J., & Creswell, C. (2014). Emotional reasoning and anxiety sensitivity: Associations with social anxiety disorder in childhood. Journal of Affective Disorders, 152–154 (Jan.), 219-228. https://doi.org/10.1016/j.jad.2013.09.014
20. Apetroaia, A., Hill, C., & Creswell, C. (2015). Parental responsibility beliefs: associations with parental anxiety and behaviours in the context of childhood anxiety disorders. Journal of Affective Disorders, 188 (1 Dec.), 127-133. https://doi.org/10.1016/j.jad.2015.08.059
21. Dougherty, L.R., Tolep, M.R., Bufferd, S.J., Olino, Th.M., Dyson, M., & Traditi, J. (2013). Preschool anxiety disorders: comprehensive assessment of clinical, demographic, temperamental, familial, and life stress correlates. Journal of Clinical Child & Adolescent Psychology, 42(5), 577-589. https://dx.doi.org/10.1080%2F15374416.2012.759225
22. Friedman, B.H. (2007). An autonomic flexibility-neurovisceral integration model of anxiety and cardiac vagal tone. Biological Psychology, 74, 185-199. https://doi.org/10.1016/j.biopsycho.2005.08.009
23. Hudson, J.L., Dodd, H.F. & Bovopoulos, N. (2011). Temperament, family environment and anxiety in preschool children. Journal of Abnormal Child Psychology, 39 (7), 1573-2835. https://doi.org/10.1007/s10802-011-9502-x
24. Lazarus, R.S., Dodd, H.F., Majdandžić, M., Vente, W.de, & Hudson, J.L. (2016). The relationship between challenging parenting behaviour and childhood anxiety disorders. Journal of Affective Disorders, 190 (15 Jan.), 784-791. https://doi.org/10.1016/j.jad.2015.11.032
25. Shamir-Essakow, G., Ungerer, J.A, & Rapee, R.M. (2005). Attachment, behavioral inhibition, and anxietyin preschool children. Journal of Abnormal Child Psychology, 33 (2, April), 131-143. https://doi.org/10.1007/s10802-005-1822-2