ГЕНДЕРНО-ХАРАКТЕРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПЕРЕЖИВАННЯ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Анотація

Метою дослідження було з’ясувати особливості прояву рис характеру та визначити їх вплив на переживання пандемії COVID-19 у підвибірках студентів жіночої й чоловічої статі. Методи: характерологічний опитувальник Леонгарда-Шмішека, опитувальник «Переживання пандемії COVID-19» (Марцинковська, Ткаченко, 2021), методи математичної статистики. Результати свідчать, що риси характеру студентів проявляються в різній структурі «групових портретів» дівчат і хлопців. Для шести з десяти діагностованих рис характеру (гіпертимія, емотивність, екзальтованість, педантичність, тривожність, демонстративність) підтверджено статистично значущі відмінності у рівні їх прояву у хлопців і у дівчат. Риси емотивності, екзальтованості, педантичності утворюють тріаду з емоційною спрямованістю, яка домінує серед дівчат. Риси гіпертимії, циклотимії, збудливості обʼєднані у тріаду діяльної спрямованості, що домінує серед хлопців. Встановлено, що на переживання пандемії COVID-19 впливають як гендерно-незалежні риси характеру (педантичність і тривожність), так і гендерно-залежні (ригідність у дівчат; емоційність, екзальтація, дистимія, гіперактивність у хлопців). Визначені значущі позитивні кореляції свідчать, що ригідність, педантизм і тривожність у дівчат та емотивність, педантичність, дистимія, екзальтованість у хлопців посилюють їх переживання пандемії COVID-19. Встановлено одну значущу негативну кореляцію, яка вказує на те, що  гіперактивність хлопців знижує їх переживання пандемії COVID-19. Риси характеру у хлопців спричиняють більш помітний вплив на переживання пандемії COVID-19 (п’ять значущих кореляцій), ніж риси характеру у дівчат (три значущі кореляції). Встановлено втричі більшу поширеність акцентуйованих рис характеру серед дівчат, які парадоксально слабше впливають на переживання пандемії COVID-19 дівчатами, ніж риси характеру середнього рівня прояву, що є типовими для хлопців.  Зроблено припущення, що відповідна психокорекція та психотерапія серед юнаків вимагають більш тривалої та наполегливої роботи, пов’язаної з труднощами впливу на такі стійкі психічні властивості особистості, якими є риси характеру.

References

1. Emelyanceva, T.A., Smychek, V.B., & Martynenko, A.I. et al. (2021). COVID-19 and mental disorders: data analysis and perspectives. Psychiatry, psychotherapy and clinical psychology, 12(3), 383‒390. doi:10.34883/PI.2021.12.3.001 [In Russian].
2. Kostina, Т.О. (2020). The quarantine crisis: new gender perspectives. Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series, 11, 162‒166. doi: 10.25264/2415-7384-2020-11-162-166 [In Ukrainian].
3. Maksymenko, S.D. (2020). The social and natural extreme challenges ‒ psychological protection of the population. Psychology and pedagogy in counteracting the pandemic COVID-19: Internet manual. In G. Cremen (Eds). (pp. 88‒100). Kyiv: TOV “Jurka Liubchenka” [In Ukrainian].
4. Marcynkovskaya, T.D., & Tkachenko, D.P. (2021) Questionnaire “Experience of the COVID-19 pandemic”. New psychological research, 1, 54‒68. doi: 10.51217/npsyresearch_2021_01_01_03 [In Russian].
5. Moskaliova,S., & Moskaliov, M.V. (2014). The psychodiagnostic methods in process of learning and up-bringing. Kyiv : UMO NAPN Ukraina [In Ukrainian].
6. Khomych,O., & Voytenko, O. (2021). Emotional experiences and psychological support of adults during the pandemic. Scientific journal of NPU named after M.P. Drahomanov. Series 12. Psychological Sciences, 15(60), 111‒119. Kyiv : M.P. Drahomanov National Pedagogical University Publishing House. doi: 10.31392/NPU-nc.series12.2021.15(60).11 [In Ukrainian].
7. Bohlken, J., Schömig, F., Lemke, M.R., Pumberger, M., & Riedel-Heller, S.G. (2020). COVID-19 Pandemic: Stress Experience of Healthcare Workers. A Short Current Review. Psychiatrische Praxis. 47(04), 190‒197. doi: 10.1055/a-1159-5551.
8. Yevdokimova, O., & Okhrimenko, I. (2020). Coping Strategies for Overcoming Stress in Atypical Situations. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 11(2Sup1), 56‒63. doi: 10.18662/brain/11.2Sup1/94