ПОНЯТТЯ СПРАВЕДЛИВІСТЬ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ГЕНДЕРНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Автор(и)

  • Тетяна Костіна ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» https://orcid.org/0000-0001-9644-0630
  • Ірина Булах Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова https://orcid.org/0000-0003-0314-8070

DOI:

https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2020.12(57).06

Ключові слова:

справедливість, рівність, гендерна рівність, гендерна справедливість, гендерна психологія, гендерний підхід

Анотація

Статтю присвячено теоретичному аналізу концепту справедливість та його ролі в контексті психологічних досліджень у гендерній психології. Проведений науковий пошук засвідчив існування різних підходів до розуміння змісту та сутності поняття справедливості у гуманітарних науках. Осмислення цього концепту залежить від історичної епохи, соціально-політичного устрою, економічних факторів функціонування суспільства. Показано існування взаємозв’язку між мораллю, правом та справедливістю як базовим принципом взаємодій людей у суспільстві. Критерієм справедливості часто виступала рівність. Виявлено, що в різні історичні епохи панував принцип справедливої нерівності, коли одні мали привілеї, а інші були їх позбавлені. Особливо гостро це стосувалося представниць жіночої статі. Зазначено, що у філософії справедливість позначається як вищий принцип людського життя й основа для автономії і розвитку особистості. Визначено, що поруч із поняттям справедливість для філософської та психологічної науки важливим є концепт соціальна справедливість, який пояснює процес справедливої взаємодії між людиною і суспільством. Простежується, що у межах соціальних подій ХХ століття відбувся зсув парадигми розуміння принципів справедливості від «рівних можливостей» до «рівних результатів». Обґрунтовано, що дотримання гендерної рівності не може відбуватись без опори на принцип соціальної справедливості, зокрема, гендерної справедливості. В Україні на законодавчому рівні утверджена гендерна рівність і вимоги до її дотримання. Визначено, що сутність гендерної справедливості пов’язана з рівноправ’ям і справедливістю у розподілі благ та відповідальності між чоловіками і жінками. Підкреслено, що вивчення впливу психологічних і соціальних чинників на розгортання гендерної справедливості здійснюється у межах гендерної психології з використанням гендерного підходу. Стверджується, що використання принципу гендерної справедливості веде до становлення гендерної рівності.

Література

  1. Аболіна, Т.Г. (2012). Теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики. В.І. Панченко (Ред.), Прикладна етика (с. 5–41). Київ : Центр учбової літератури. 
  2. Августин, А. (1998). О граде Божием. Книги ХІV–ХХІІ. Творения. (Т. 4.) Киев : УЦИММ-пресс.
  3. Аквінський, Т. (2003). Коментарі до Арістотелевої «Політики». Київ : Основи.
  4. Арістотель. (2000). Політика. Київ : Либідь.
  5. Бендас, Т.В. (2006). Гендерная психология. Санкт-Петербург : Питер.
  6. Бутенко, А.П. (Ред.). (1988). Социализм: социальная справедливость и равенство. Москва : Знание.
  7. Власова, О. (2009). Гендерное равенство как ресурс теории справедливости. Грані. Філософія, 5(67), 67–69. Режим доступу: http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/995/1/F-6.pdf
  8. Власюк, Ж.І. (2015). Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка.
  9. Гегель, Г.В.Ф. (2004). Феноменологія духу. Київ : Основи.
  10. Гулевич, О. (2011). Социальная психология справедливости. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН».
  11. Данильян, О.Г. (Ред.). (2005). Философия права. Москва : Изд-во Эксмо.
  12. Дынник, М.А. (Ред.). (1955). Материалисты Древней Греции: собр. текстов Гераклита, Демокрита, Эпикура. Москва : Государственное издательство политической литературы.
  13. Загальна декларація прав людини. ООН. (1948). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text
  14. Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». (2005). №2866-ІV. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text
  15. Кант, И. (2000). Лекции по этике. Москва : Республика.
  16. Кашников, Б.Н. (2001). Концепция общей справедливости Аристотеля: опыт реконструкции. Этическая мысль. Москва : РАН, Институт философии.
  17. Клочек, Л.В. (2019). Психологія соціальної справедливості у педагогічній взаємодії. (Дис. д-ра психол. наук). Київ.
  18. Конституція України. (1996). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws
  19. Манхейм, К. (1994). Идеология и утопия: Диагноз нашего времени. Москва : Юрист.
  20. Маркс, К. & Энгельс, Ф. (1961). Сочинения. Москва : Государственное издательство политической литературы. 
  21. Марценюк, Т. (2019). Інтеграція гендерної складової в аналітичні матеріали. Київ : МФ «Відродження». 
  22. МОЗ розіслало в Telegram сексистські постери про карантин. (2020). Режим доступу: https://zmina.info/news/moz-rozislalo-u-telegram-seksystski-postery-pro-karantyn/
  23. Мор, Т., & Кампанелла, Т. (1988). Утопія. Місто сонця. Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро».
  24. Оганесян, А.К. (1990). Равенство и справедливость (концепции Д. Роулса и Д. Белла). Москва : Изд-во политической литературы.
  25. Потапова, О. & Салахова, Я. (2018). Від дискримінації до гендерної справедливості. Київ : МОМ.
  26. Під час пандемії жінки частіше потерпають від домашнього насильства. (2020). Укрінформ. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/
  27. Платон. (2000). Держава. Київ : Либідь. 
  28. Рогожа, М. (2009). Соціальна мораль: колізії мінімалізму. (Монографія). Київ : Парапан.
  29. Руссо, Ж.-Ж. (2016). Эмиль, или о воспитании. Москва : Литрес.
  30. Сидоренко, І. (2014). Історичні інтерпретації принципу справедливості. Культура і сучасність, 5, 8–12. 
  31. Сумченко, І.В. (2012). Філософські концепції справедливості: особливості інтерпретації. Філософія і політологія в контексті сучасної культури, 4(2), 212–218.
  32. Ткалич, М. (2011). Гендерна психологія. Київ : Академвидав. 
  33. Тофтул, М. Г. (2014). Сучасний словник з етики. Житомир : ЖДУ. 
  34. Фальковська, Л.М. (2011). Справедливість як предмет соціально-психологічного дослідження. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави, 11, 290–299.
  35. Цыганкова, Г.П. (2009). Психология гендерного воспитания в высшем колледже. Минск : МГВРК.
  36. Шведова, Н.А. (2002). Просто о сложном: гендерное просвещение. Режим доступa: http://www.owl.ru/win/books/easygender/part1_2.html
  37. Шевченко, З.В. (2016). Словник ґендерних термінів. Черкаси : видавець Чабаненко Ю. 
  38. Bryson, V. (2007). Gender and the politics of time: feminist theory and contemporary debates. Bristol, UK : The Policy Press.
  39. Burn, Sh. (1995). The social psychology of gender. McGraw-Hill Humanities. 
  40. Locke, J. (2003). Two Treatises of Government. Cambridge : CUP.
  41. Popper, K. (2020). The Open Society and Its Enemies. Princeton : PUP.
  42. Foucault, M. (1985). The History of Sexuality. Chicago : University Press.
  43. Hobbes, Th. (2008). Leviathan. Oxford : Oxford University Press.
  44. Rawls, J. (1971). A Theory of Justice. Cambridge : Mass.
  45. Valdeavilla, E. & Manapat, F. (2001). Breaking New Grounds for Women's Empowerment. Manila : NCRFW.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-29

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають